Я заснувала «Альянс слов’янського мистецтва», оскільки мистецтво завжди було одним із найважливіших засобів мого спілкування зі світом. Ще задовго до створення цієї організації мене приваблювали візуальні розповіді, традиційні ремесла та творчі роботи, що несуть у собі відчуття вічності. Серед численних художніх форм, з якими я стикалася під час своїх подорожей, мозаїка постійно виділяється як одна з найпривабливіших і найдовговічніших.
Я американець, але мій світогляд сформувався завдяки численним подорожам. Я відвідав усі 50 штатів США та багато подорожував Європою, Близьким Сходом, Карибським басейном та іншими регіонами. Мої подорожі привели мене до України, Росії, Грузії, Японії, Італії, Єгипту, Шотландії, Ірландії, Мексики, Канади, Ямайки, Багамських островів, Гондурасу та Об’єднаних Арабських Еміратів. Кожне з цих місць мало свої художні традиції та власну візуальну мову, проте мозаїка раз за разом привертала мою увагу, незалежно від того, куди я потрапляла.
Особливо вражаючими були мої враження від України, Росії та Грузії. У цих регіонах мистецтво мозаїки не обмежується лише музеями чи історичними пам’ятками. Деякі з найдивовижніших мозаїк можна побачити у повсякденних місцях. Автобусні зупинки, пішохідні тунелі, житлові будинки та невеликі громадські споруди часто прикрашені складними та продуманими мозаїчними візерунками. Навіть найпростіший транспортний навіс можна перетворити на щось візуально вражаюче.
Спостереження за такою увагою до звичайних просторів залишило у мене незабутнє враження. Ця мозаїка підносить повсякденне життя. Вона демонструє переконання, що краса має бути доступною для всіх, а не обмежуватися лише елітарними установами. Стоячи на сільській автобусній зупинці чи чекаючи на узбіччі дороги, оточений ретельно складеними візерунками та зображеннями, я відчував глибоку повагу до митців, які вірили, що ці місця заслуговують на художню увагу.
Те, що робить ці твори ще більш дивовижними, — це те, що імена їхніх авторів часто залишаються невідомими. Багато мозаїк створювалися у співпраці, їх рідко підписували або взагалі не підписували, а встановлювали, не сподіваючись на визнання. Увага зосереджувалася на самій роботі та на громаді, якій вона слугувала. Сьогодні існує незліченна кількість мозаїк, про які немає жодних відомостей щодо того, хто їх спроектував, хто укладав кожну окрему частинку або які історії художники прагнули зберегти.
Моє захоплення цими творами ґрунтується на майстерності, а не на ідеології. Слов’янські мозаїки демонструють виняткову технічну майстерність — від вибору матеріалів до колірної гармонії та композиції. Докладені зусилля просто колосальні. Кожна плитка вирізається, укладається та ретельно закріплюється. Навіть через десятиліття багато мозаїк зберігають свою чіткість, фактуру та емоційну силу, незважаючи на вплив погодних умов та часу.
Під час своїх численних візитів я почав помічати тривожну тенденцію. Багато з цих мозаїк зникають. У багатьох країнах колишнього Радянського Союзу реконструкція та міська реконструкція прискорили знесення старих будівель. У рамках більш широких зусиль з декомунізації будівлі, пов’язані з минулими епохами, часто зносяться або зазнають значних змін. У ході цього процесу мозаїчні твори мистецтва, вбудовані в ці споруди, руйнуються без документації, збереження чи громадського обговорення.
Найбільше мене турбує те, що саме мистецтво рідко розглядають окремо від споруди, в якій воно розміщене. Автобусні зупинки, заводи, житлові комплекси та громадські об’єкти замінюють, щоб звільнити місце для нової забудови, часто не зважаючи на мозаїки, вбудовані в їхні стіни. Ці твори тихо зникають, забираючи з собою майстерність, бачення та культурну пам’ять, які вони уособлюють.
Ця втрата не є випадковою. Адже після знищення мозаїки її неможливо відтворити. Матеріали можуть бути міцними, але знання, контекст і майстерність художника неможливо замінити. А без зображень, записів чи зусиль із збереження цілі колекції творів зникають з історії.
Це усвідомлення стало для мене поворотним моментом.
Альянс слов’янського мистецтва було засновано з метою зосередити увагу на мозаїці як виді мистецтва. Його місія зосереджена на майстерності, матеріалах, символіці та культурній цінності. Мета полягає не в просуванні політичних наративів чи історичних ідеологій, а у визнанні та збереженні художнього надбання. Ця мозаїка заслуговує на те, щоб її розглядали в контексті ширшої історії світового мистецтва, а не відкидали чи знищували через мінливі обставини.
Мозаїка за своєю суттю є колективним мистецтвом. Вона створюється шматочок за шматочком, найчастіше силами команд майстрів, і призначена для спільних громадських просторів. Це робить її особливо придатною для освіти, документації та громадської взаємодії. За допомогою досліджень, фотографування, написання текстів та просвітницької діяльності Альянс слов’янського мистецтва прагне забезпечити видимість, вивчення та збереження пам’яті про ці твори.
Мої подорожі Італією та Єгиптом ще більше зміцнили це переконання. Адже в цих регіонах традиції мозаїки зберігаються та ретельно викладаються, незалежно від епохи, в яку вони виникли. Спостереження за таким повагою до ремесла зміцнило моє переконання, що слов’янська мозаїка заслуговує на таку саму повагу.
Існує «Слов’янський художній альянс» з метою підвищення обізнаності. Ми прагнемо надавати доступну інформацію про техніки мозаїки, регіональні стилі та проблеми збереження. Таким чином ми сподіваємося стимулювати ґрунтовні дискусії про те, як громади можуть цінувати та захищати свою художню спадщину.
По суті, рушійною силою цієї організації є захоплення. Захоплення митцями, які працювали з терпінням і ретельністю. Захоплення спільнотами, які прийняли мистецтво у своє повсякденне життя. І захоплення медіа, яке продовжує передавати красу навіть через довгий час після відходу своїх творців.
Створення «Слов’янського художнього альянсу» стало природним продовженням моєї багаторічної прихильності до мистецтва та подорожей. Це є виявом мого прагнення вшановувати майстерність, де б вона не зустрічалася, та гарантувати, що ця чудова мозаїка не загубиться в історії, залишившись невизнаною.